Україна має величезні, фактично не розроблені ресурси метану вугільних родовищ. По його запасах наша країна займає четверте місце у світі. В основних вугільних басейнах – Донецькому і Львівсько-Волинському, по оцінках фахівців, вугільні пласти і вміщаючи породи містять 12-22 трлн. куб. м. метану. Запаси метану на окремих шахтах коливаються від 0,2 до 4,7 млрд. куб м. На сьогодні з глибин донецьких шахт можна видобувати й використовувати в енергетичних цілях більш 3 млрд. куб м метану на рік.

На сьогоднішній день підземна дегазація існує на 62 шахтах, але із загальної кількості добутого метану утилізується 80 млн. м. куб., що складає всього 4 % від загального газовиділення. А це майже в 4-5 разів нижче європейських показників.

Вітчизняний та закордонний досвід переконує в доцільності видобутку метану з вугільних родовищ. За умови застосування сучасних технологій видобутку вугільного метану, а також залучення відповідних інвестицій, загальну потужність ТЕЦ, працюючих на метані вугільних родовищ, може бути доведено до 2020 р. до 1000 МВт, а видобуток метану – до 6-9 млрд. м3 на рік.

Запровадження технологій використання шахтного метану для вугільної галузі України є надзвичайно актуальним як з точки зору екології, так і для забезпечення енергетичних потреб країни. Крім того, відбір шахтного газу є одним з важливих факторів створення безпечних умов роботи на шахтах.

Найбільш перспективними об’єктами для промислової розробки ресурсів шахтного метану в Україні є 29 шахт Донецького басейну, де річні обсяги видобутку вугілля вище 250 тис. т, питомий вміст метану у вугіллі більше 20 м3 на тону, вугільних запасів достатньо для подальшої експлуатації шахт протягом 10 років і більше.

На сьогоднішній день проблема використання вугільного метану полягає в тому, що інтенсивність проведення зазначених робіт стримується недостатнім фінансуванням та відсутністю специфічної метано-вугільної інфраструктури, яка дозволила б максимально використовувати власні технічні можливості для реалізації проектів.

В 2008 році Мінвуглепром та ДП «Центр альтернативних видів палива» спільно провели конкурс по залученню інвестицій для реалізації проектів по реконструкції систем дегазації шахт і утилізації шахтного метану на українських шахтах. За підсумками конкурсу були підписані відповідні договори з інвесторами про реалізацію проектів на шахтах ДП «Шахтоуправління «Донбас» та «Південнодонбаська №3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

У цей час розглядаються відповідні договори по шахтах ім. Бажанова та «Холодна Балка» ДП «Макіїввугілля», ім. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» і ДП «ВК«Краснолиманська».

Обсяг інвестицій по зазначених проектах складе більше 200 млн. гривень, які окупляться приблизно через 2-3 роки за рахунок добутого й утилізованого газу-метану. У результаті будуть впроваджені котлоагрегати, а також когенераційні установки загальною потужністю 20-25 МВт. Це дозволить скоротити виділення в атмосферу газу-метану на 8-10 млн. тонн (в еквіваленті З₂) на рік. І при цьому задіяти додаткові засоби від торгівлі квотами на викиди в рамках Кіотського протоколу.

Підземна газифікація вугілля – фізико-хімічний геотехнічний процес. Включає буріння свердловин для подачі повітряного або парокиснево-повітряного дуття та відводу газу, що утворюється, створення в пласті між свердловинами реакційних каналів, в яких вугілля взаємодіє з потоками газу. Ці канали виконуються шляхом збійки свердловин. Через бурові свердловини до пластів вугілля постійно подають повітря, рідше — його суміш з киснем: відбувається взаємодія оксидів вуглецю і водяної пари, що утворилися в зоні спалювання вугілля, з вуглецем стінок пласта. Одержані горючі гази використовують як паливо, іноді — як технологічну сировину. Переваги П.г.в.: невеликий обсяг підземних робіт, малий вплив на довкілля, мала собівартість одержуваного палива. Недоліки: невелика теплота згоряння газу (3,3 МДж/м³ для бурого і до 5 МДж/м³ для кам’яного вугілля), труднощі контролю розповсюдження фронту газифікації. Перша в світі промислова станція підземної газифікації вугілля стала до ладу 1937 року в Горлівці (Донбас). В різні роки працювало до шести дослідно-промислових і промислових станцій П.г.в. Сьогодні використовується дві з них – Південно-Абінська (Росія, Кузбас) та Ангренська (Сер. Азія). Дослідно-промислові установки є в США, ФРН, Великобританії, Канаді, Австралії. Наукові дослідження з підземної газифікації в Україні ведуться у Державній гірничій академії України, Інституті геології та геохімії горючих копалин НАН України, Донецькому науково-дослідному вугільному інституті.

Розробки Державної цільової економічної програми

„Видобування та використання газу метану вугільних родовищ

як альтернативного енергоресурсу”

Протягом 2009 року НАЕР на виконання постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2009 року № 194 «Деякі питання забезпечення видобування та використання газу метану з вугільних родовищ» розроблено Концепцію Програми, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1684-р. Пунктом 2 цього розпорядження НАЕР, іншим зацікавленим органам виконавчої влади доручено в термін до 1 липня розробити і подати до Кабінету Міністрів України проект Програми.

Основні положення Концепції:

- Мета Програми – створення умов для розроблення промислових техно­логій видобування та використання метану як альтернативного енергоресурсу, розв’язання проблеми забезпечення безпечного видобування вугілля, збільшення до 1 млрд. куб. метрів на рік частки метану в структурі енергетичного балансу держави і запобігання його викидам.

- Термін дії Програми 2010-2014 роки.

- Фінансування початкових етапів програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету та залучених інвестиційних коштів.

- Фінансування початкового етапу проектів планується здійснювати за рахунок коштів державного бюджету та міжнародних організацій, тому що він потребує значного фінансування і пов’язаний з істотним ризиком щодо отримання негативних результатів. Подальшу реалізацію зазначених проектів здійснюватиметься за рахунок коштів інвесторів.

- Реалізація Програми дозволить вирішити декілька питань, одним з яких є створення безпечного середовища у гірничих виробках вугільної шахти шляхом застосування комплексної дегазації масиву. Також буде активізовано застосування економічного механізму, передбаченого Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, для залучення інвестицій на реалізацію проектів з видобування та використання метану.

- Реалізація Програми матиме позитивний вплив на розвиток відповідних регіонів. Певною мірою буде знижено соціальну напругу не тільки завдяки підвищенню рівня безпеки експлуатації вугільних шахт, а також завдяки створенню 14 тисяч додаткових робочих місць. Позитивно на розвиток регіонів вплине і залучення газу метану вугільних родовищ до їх паливно-енергетичних балансів.

- Орієнтовний обсяг фінансування Програми – близько 4 млрд. гривень, у тому числі з державного бюджету – 100 млн. гривень.

Підстав для розробки Програми декілька, і перша з них та, що видобування та використання метану як альтернативного енергоресурсу набуло промислового значення у багатьох розвинутих країнах, насамперед у США, в яких частка його споживання становить близько 10 відсотків загального обсягу споживання газу, а також у Канаді, Великобританії, Австралії, Німеччині, Польщі та інших країнах.

Україна посідає четверте місце у світі за обсягом ресурсів метану, який становить декілька трильйонів куб. метрів., з яких на даний час використовується всього близько 8 відсотків (120 млн. куб. метрів) видобутого метану (матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Видобуток та використання газу-метану: залучення інвестицій» м. Донецьк вересень 2009 рік). У зв’язку з цим необхідно активізувати видобування та використання метану як альтернативного енергоресурсу для забезпечення безаварійної роботи вугледобувних підприємств і розв’язання екологічних проблем.

Вже сьогодні на 11 шахтах 30 котлоагрегатів працюють на шахтному метані, що дозволяє економити більше 30 мільйонів гривень щорічно. Ще на 2 шахтах працюють калориферні установки для підігріву повітря для шахт.

Впроваджено когенерацію на шахтах А.Ф. Засядька, Суходольська-Східна, Молодогвардійська, ОАО „”Комсомолець Донбасу, а також „Щегловська-Глибока”, „Комунарська-22. Обсяг інвестицій склав понад 400 млн.грн. Усього працюють 18 подібних станцій, які генерують  більше 40 МВт електроенергії.

Таким чином, перспективи і результати утилізації шахтного метану наявні, тому Урядом і поставлене відповідне завдання, а Україна має значний науковий і інженерно-технічний потенціал для його вирішення.

Для успішного вирішення завдання щодо видобування і використання газу метану вугільних родовищ, необхідні у першу чергу сучасні технології, які дадуть змогу не тільки видобувати шахтний метан, але й використовувати  його у максимальних обсягах.

Завдання також неможливо вирішити без інвестицій, тому одна із задач, що вирішуватиметься Програмою – це створення привабливих умов для інвесторів.

Програмою плануються такі напрямки видобування шахтного метану:

-          видобування засобами попередньої дегазації (на вільних ділянках);

-          видобування засобами підземної дегазації (на працюючих шатах);

-          видобування з закритих шахт.

До розробки Програми створено і наказом НАЕР затверджено Робочу групу, до якої увійшли фахівці Мінвуглепрому, Мінприроди, Держгірпром­нагляду, НАН України, геологічної служби і представники безпосередньо шахт. За пропозиціями членів Робочої групи підготовлено робочий варіант Програми, який розглянуто на останньому засіданні (усього їх проведено два).

На даний час НАЕР систематизує зауваження і пропозиції до Програми членів робочої групи.

Роботу над Програмою НАЕР планує закінчити до 15 травня, після чого про­ект Програми буде подано зацікавленим центральним органам виконавчої влади на погодження.