Біомаса є одним із широко поширених відновлюваних джерел енергії. Джерелом первинної біомаси є наземний та водний рослинний світ; вторинної – відходи біомаси, які утворюються після збору та переробки первинної біомаси в товарні продукти та відходи, обумовлені життєдіяльністю людей і тварин (деревина, солома, рослинні відходи сільського господарства, відходи тваринництва та птахівництва, органічна частина побутових і промислових відходів).

Зведений енергетичний потенціал біомаси в Україні

Виходячи з теперішнього рівня загального споживання первинних енергоносіїв в Україні (210,7 млн. т у.п. у 2007 р.), економічний потенціал біомаси може задовольнити до 13% потреби України в енергії, в тому числі замістити близько 33% загального обсягу споживання природного газу (68 млрд. м³ у 2007 р).

У сільському господарстві потенційний надлишок соломи та стебел сільськогосподарських рослин може становити до 21 млн. т, що еквівалентно 10,1 млн. т у.п., їх потенційні ресурси майже у 20 разів перевищують споживання котельних палив сількогосппідприємствами і у 3,4 рази більше споживання палив у всіх опалювальних котельнях, розташованих у сільській місцевості (близько 2,9 млн. т у.п. на рік).

Ефективним шляхом доповнення та заміни традиційних ПЕР, особливо в сільській місцевості, є виробництво та використання біогазу, який утворюється в результаті використання технологій метанового зброджування відходів рослинної та тваринницької біомаси і на 60-70% складається із метану.

Іншим джерелом біогазу є звалища сміття.

Запаси твердих побутових відходів (ТПВ) в Україні орієнтовно становлять 460-490 млн.м3. З урахуванням ряду обставин вважають, що приблизно на 50% звалищ можна отримувати біогаз. Потенціальні можливості добування біогазу зі звалищ можуть становити 2300 млн. м3/рік, що еквівалентно 1,6 млн. тонн умовного палива або 1,39 млрд. м3 природного газу.

За рахунок використання біогазу можна замінити природний газ та зріджені гази, що використовуються для енергозабезпечення промислових та побутових потреб, а також бензин, дизельне паливо і керосин в двигунах внутрішнього згоряння.

Слід підкреслити, що паливний біоетанол можна отримувати майже на всіх спиртових і цукрових заводах.

Постановою КМ №1375 від 5 грудня 2007 р. передбачено перепрофілювати 11 спиртових заводів на виробництво біоетанолу. Загальна річна продуктивність цих заводів 360 тис. тонн.

Необхідно передбачити спорудження інфраструктури сучасних потужних заводів з замкнутими, безвідходними циклами виробництва. За оцінкою фахівців, вітчизняні спиртові заводи не вирішать проблему виробництва достатньої кількості дешевого біоетанолу.

Потребують розробки технологічні схеми біопідприємств з прив’язкою до сівозмін ґрунтів і урожайності різних енергетичних культур; методики, комп’ютерні програми планування виробництва і використання супутніх видів продукції та енергії; вирішення питань логістики виробництва, застосування біопалив.

Незважаючи на досягнутий високий рівень розвитку біоенергетики та комерційне застосування багатьох біоенергетичних технологій, в світі продовжуються активні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в цьому напрямку. Серед важливих напрямків теоретичних та прикладних робот можна виділити такі як вдосконалення методик оцінки потенціалу біомаси, покращення логістики процесу заготівлі та постачання біомаси, дослідження емісії шкідливих речовин при спалюванні біомаси та розробка методів її зниження, розвиток технологій сумісного спалювання біомаси з викопними паливами та багато інших.

Виробництво біодизелю з рапсу на основі застарілих технологій з використанням метанолу і отриманням попутного забрудненого гліцерину є екологічно шкідливим і економічно недоцільним.

На сьогодні Україна споживає біомасу переважно у вигляді деревного палива – біля 1 млн т у.п./рік при традиційному спалюванні дров для опалення приватних будинків, а також у понад 1000 котлів на підприємствах лісової та деревообробної галузей України. Більше 15 соломоспалюючих котлів впроваджено на сільськогосподарських підприємствах та у сільських школах (табл. ). Крім того, майже на всіх крупних олієекстракційних заводах працюють котли на лушпинні соняшника (загалом порядку 15 одиниць). Є кілька прикладів впровадження крупних біогазових установок та систем збору і утилізації газу звалищ.