НАЕР » Міжнародне енергетичне агентство

Міжнародне енергетичне агентство (МЕА)(англ.ІЕА) є автономним органом у структурі Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР).
У цей час членами МЕА є: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія, Євросоюз. Ряд країн, включаючи Польщу й Корею, вивчають можливість вступу в МЕА.
Штаб-квартира МЕА перебуває в Парижі. Створене в 1974 році з ініціативи держсекретаря США Г.Киссинджера, Агентство є форумом, на якому обговорюються енергетичні проблеми. На першому етапі основна мета МЕА була сформульована так:
- створення системи колективної енергетичної безпеки промислово розвинених країн-членів ОЕСР в умовах енергетичної кризи 1973-74 р., викликаного діями арабських нафтовидобувних країн і посиленням ролі ОПЕК на міжнародному нафтовому ринку. Основний принцип системи зводився до того, що у випадку виникнення сильних перебоїв з поставками нафти вони (країни-члени МЕА) будуть перерозподіляти між собою наявні запаси нафти. Країни – члени МЕА вирішили також координувати й інші аспекти енергетичної політики.
Ці пропозиції були включені в Міжнародну енергетичну програму-угоду (1974 р.), а також у Програму довгострокового співробітництва МЕА (1976 р.). Обидва згаданих документи заклали правові основи діяльності МЕА. До речі, саме тоді була створена система «зважених» голосів при прийнятті рішень, відповідно до якої США мають близько 30% голосів, що дає їм перевагу перед іншими членами Агентства. Необхідно відзначити, що більшу роль у становленні МЕА зіграли наради на вищому рівні «сімки», перші зустрічі якої у 1975-77 р. були присвячені проблемам подолання енергетичної кризи й світової енергетики.
Основні цілі й завдання МЕА сформульовані в Міжнародній енергетичній програмі, у Програмі довгострокового співробітництва, а також у документі «Загальні цілі», схваленому на зустрічі міністрів енергетики країн – членів МЕА 4 червня 1993 року:
- удосконалення світової структури попиту та пропозиції в області енергетики шляхом сприяння розробці альтернативних джерел енергії й підвищення ефективності її використання;
- зміцнення й удосконалювання системи боротьби з перебоями в постачанні енергією;
- обробка поточної інформації, що стосується стану міжнародного нафтового ринку й джерел енергії;
- сприяння сполученню екологічної й енергетичної політики;
- розгляд енергетичних проблем у глобальному контексті через співробітництво із країнами, що не входять в Агентство, і з міжнародними організаціями.
Країни – члени МЕА порівняно швидко виконали завдання по створенню системи перерозподілу нафтових запасів у надзвичайних обставинах й інформаційній системі про стан нафтового ринку. Процес удосконалювання цих практичних аспектів роботи Агентства триває.
Після двох більших стрибків цін на нафту 1973-74 й 1979-80 р., країни-члени МЕА, проводячи скоординовану на основі рекомендацій Агентства енергетичну політику, значно знизили свою залежність від імпорту нафти. Домоглися вони цього шляхом розробки власних нафтових родовищ, особливо нафти й газу Північного моря, а також шляхом переходу з нафти на вугілля, природний газ, ядерну енергію й поновлювані джерела енергії. Країни-члени МЕА підвищили енергоефективність у промисловості, у сфері використання палива для побутових потреб, що разом із заходами щодо консервації принесло значні результати.
Зміни, що Відбуваються, у світовому енергетичному балансі, що відзначаються останнім часом, більше високі темпи економічного росту в регіонах, що не входять в ОЕСР, змушують МЕА приділяти більше увагу відносинам із країнами, у нього не вхідними. У структурі МЕА створений спеціальний робочий орган – Комітет із країнам, що не входять в Агентство, що стежить за розвитком подій в області енергетики та виробників енергії й країнах які потребляють енергію усього миру й вивчає глобальну ситуацію. Велика увага приділяється вивченню ситуації в основних нафтовидобувних країнах Перської затоки й Північної Африки. В 1995-96 р. були випущені доповіді про енергетичну політику цих країн. Крім того, значний інтерес проявляється до Каспійське регіону, аналітична доповідь про нафтогазові перспективи якого був опублікований в 1998 р. З огляду на важливе значення Чорноморського регіону для транспортування каспійських енергетичних ресурсів, МЕА уважно відслідковує положення в енергетику й проблеми транзиту в чорноморських державах. МЕА проводить більшу роботу з вивчення енергетичної ситуації в Центральній, Східній Європі й у колишньому СРСР. Підготовлено звіти про стан енергетики Румунії, Словаччини й України. МЕА бере активну участь у таких видах багатобічного співробітництва, як переговори в рамках Конференції по Європейській енергетичній хартії, а також щорічні Глобальні енергетичні форуми, у яких беруть участь всі промислово розвинені країни, ЄС, нафтовидобувні країни, що розвиваються країни, а також ОПЕК і деякі інші міжнародні організації.
Відносно Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР), де спостерігається швидкий ріст попиту на енергію, Агентство останнім часом концентрує своя увага на розвитку відносин з такими країнами, як Китай і Республіка Корея, які активізують співробітництво з МЕА. Підготовлено огляд про енергетичний сектор Китаю. Секретаріат МЕА створив спеціальний підрозділ у рамках Комітету із країнам, що не входять у МЕА, що займається країнами АТР, включаючи Латинську Америку. МЕА бере участь у засіданнях енергетичних груп АТЗС.

Серед інших країн, яким приділяє увагу МЕА, можна виділити Південну Африку, Ізраїль, а також виробництво енергії країн СНД. У цей час готується нова аналітична доповідь про перспективи видобутку й транспортування енергоресурсів Каспійського регіону.
МЕА й Росія. Інтереси МЕА до співробітництва з Росією визначаються прагненням вивчати й аналізувати ситуацію в закритому раніше для західних аналітиків ПЕК Росії.
Основні інтереси Росії у відношенні МЕА зв’язані зі стратегічною лінією, спрямованої на інтеграцію у світову економіку, входження російського ПЕК у систему енергетичної інфраструктури промислово розвинених країн, а також участь у системі колективної енергетичної безпеки країн-членів МЕА. МЕА має більший досвід розробки й реалізації скоординованої енергетичної політики, технологічними й організаційними наробітками в області розвитку нових джерел енергії, підвищення ефективності й екологічності використання енергії, а також поліпшення ситуації в області енергозбереження. У липні 1994 р. у Москві була підписана Спільна декларація про співробітництво в області енергетики між Урядом РФ і Міжнародним енергетичним агентством. Відповідно до цього документа на МЗС Росії покладена загальна координація співробітництва з МЕА. Декларація припускає розвиток співробітництва в наступних сферах: енергозбереження й енергоефективність, проведення досліджень і розробок, використання альтернативних джерел енергії, створення нових підприємств енергетики.